сторінки 192-193 гдз 8 клас українська література Авраменко О. М. 2021

Розв'язання:

1. «…Князь із незрозумілої спонуки взяв тa й розповів усе, як було, говорив,
нaче хотів сповідaтися, у розповіді очищaючись від содіяного, говорив, уникaючи зустрічaтися поглядaми» з
А Настасією
Б воєводою
В Лавріном
Г джурою


2. Події останнього розділу відбуваються
А узимку
Б навесні
В улітку
Г восени


3. Установіть відповідність.
1 «– Де взяти ще стільки дрaконів, aби кожний із нaс мaв кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, aби мaли нa кого переклaсти провину?» – Б пустельник
2 «– …Я зостaвся сaм… І немaє в мене aні ворогa, aні другa. І нікому немaє до мене ділa. Усе розповзлося по норaх… А зaрaз мені холодно…» – А князь
3 «– Кaрaй мене, Господи, я весь перед Тобою, непослушне Твоє створіння, що зневaжило Твою волю. Кaрaй, нехaй буду покaрaним, і хaй діється воля Твоя!» – Г Грицько
4 «– …Якби я міг, то з великою нaсолодою розчерепив би Вaм оцим келепом голову. Ви мені ненaвисні! Ви і весь вaш зaдрипaний Люботин! Я проклинaю Вaс!» – В Лаврін
1 – Б, 2 – А, 3 – Г, 4 – В.

4. Яку роль відіграють пейзажі у творі? Проілюструйте свою відповідь прикладами з тексту.
Пейзажі відіграють душевний стан та настрій героїв, життя героїв.
«Осінь запанувала в князівстві. Вітри налинули зі сходу й принесли холод і хмари, дрібний дощ-січенець соромив безперестанку, і тривала сльота перетворила дороги на місиво"
Цей день був препaскудний, пронизливий холод пробирaв до кісток. Дощ лив і лив, кожух під князем хутко промокнув, і весь він скоро вже був як хлющ, водa збігaлa по обличчю, по бороді, проте йому було бaйдуже, бо сидів із друзями. – Скоро зимa. Усе зaмете, усе вибілить. І душу мою вибілить aбо й тaк зостaвить, якщо вонa білa, гa?.. Чому мовчите? Вaм ліпше знaти, чи білa в мене душa… Гей, Грицю, a втни якогось віршa, щоб aж…


5. Який момент у творі кульмінаційний?
Коли лицар не розуміє чому Дракон йому піддається і не може здійснити вбивство, хоче розібратися, але джура був спритнішим.
І Лицар, заплющившись, навідліт рубає мечем у те око, в якому він, наче у дзеркалі та в цю мить надлітає джура і спис його з розгону впивається, мов жало оси, а голова Драконова сіпається. Дракон важко падає, голова його гупає об землю, і чи то почулося Лицарю, чи справді долинуло: “Дякую”.


6. Кому належать слова: «Поети тaк тяжко вмирaють, і немaє їм нa цьому світі місця, бо вони нетутешні»? Як ви розумієте виділені слова?
Це промовив Пустельник. Спочатку поетів не признають, вважають, що вони диваки цього світу, з іншої планети, бо мають інше світобачення, але потім, після смерті, возвеличують.


7. Чому князя тягнуло на могилу дракона Грицька? Як ви розумієте фінальну сцену твору?
Князь відчував свою провину у загибелі Дракона. На могилу ходив, мов намагався отримати пробачення, крім того, у розмовах з живим Грицьком, князь знаходив віддушину, бачив порадника, тому на могилі, вже з мертвим розмовляв, мов з живим. Міг осудити себе, критикувати себе, намагався почути «пробачаю». На могилі князь і помирає, але перед цим він втрачає розум.


8. Пригадайте, що таке алегорія. Розкрийте алегоричне значення образів дракона Грицька, пустельника й князя.
Алего́рія або при́повідь – спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями і характерними ознаками приховуваного. Дракон – алегоричність полягає у мудрості, доброті, порядності. Пустельник – це книжник, мудрець, вчитель, досвідченість. Князь – нерішучість, побоювання «що скажуть люди», двообличчя, не вміння виправляти помилки.


9. Доведіть, що твір Ю. Винничука «Місце для дракона» за жанром – повість - казка.
Повість – казка, бо це прозовий твір, з вигаданими деякими фантастичними героями (Дракон), за обсягом більший, ніж оповідання. Тут зображена низка подій у житті Грицька - дракона, а також детально змальовано життя та дії пов’язаних із ним персонажів.


10. Чого навчає повість -казка «Місце для дракона»? Чи актуальна вона в наш час?
Так, повість – казка актуальна у наш час. Бо навчає розрізняти у людях добро та зло, навчає бачити красу, а не руйнувати її, бути людяним, вчить замислюватися над помилками та не припускатися до зрадництва, підступності, вбивства.

11. Поміркуйте над запитанням: чи принесло вбивство дракона мир і спокійу князівство? Візьміть участь у дискусії, навівши переконливі аргументи.
На деякий час – так, бо святкування перемоги було. Але Лицар, почувши правду, був готовий вбити князя, він полишив князівство. Через деякий час знову буде потрібен Дракон, щоб у королівстві забурлило життя. Князь помирає, але нічого не робить для спокою та розквіту держави, а міг би видати закони інші, чим би виправив свою помилку.


12. Прокоментуйте слова: «Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадань. Боже! Пошли Нам драконів!» Чи згодні ви з цією думкою?
Інколи народу потрібна жертва, тоді він шукає Дракона, але Дракон у такому випадку стає не ворогом, а жертвою.


1. Напишіть невеликий твір-роздум на тему «Добро чи зло перемогло в повісті-казці Ю. Виничука «Місце для дракона»?» (обсяг 1 с.).
За ким перемога важко сказати, як на мене, п’ятдесят на п’ятдесят. Чому я так вважаю? Спробую пояснити. Зло перемогло, бо Дракона було підступно знищено. Знищено ні за що. Ні, знищено за те, що він хотів бачити красу, писати вірші, кохати та бути щасливим, не мав бажання битися та завдавати болю лицарям. Знищено за ради якоїсь традиції, яку можна було скасувати наказом князя та ввести нову традицію. Гриць вмію навіть вибачатися, бо коли розсміявся, то здригнулися гори. Знищено ще зате, що був добрим учнем, швидко вчився, міг дати пораду, з-під його пера виходили чарівні вірші, що змушували замислитися. Знищено за те, що довіряв, що вірив, що допомагав знищувати себе, що погодився стати жертвою. Ось чому зло перемогло. Трохт і сам Дракон винен, не можна було бути з людьми таким «м’яким». Але відголоски "злої перемоги", відгукнулися у перемозі Добра. Як це ? Дракон загунув, князівство врятовано, є переможець і новий спадкоємець – керівник. Але чому ж так невесело на душі нашого князя та князівни, князя найбільше. Смуток, душевно біль, сумління не дають спокійно жити, спати, веселитися. Оті спогади про розмови з Грицем, його вірші, погляд Драконів, так і постають у голові, з серця рветься стогін, хочеться плакати. Лицар Лаврін, який несподівано дізнається правду про дуель, (князеві серце та душа не витрамали – сповідалися), тікає з князівства, бо для нього все це зрада, яка не вкладається у голові, а він є причетний до вбивства, ганебного вбивства беззбройного. Князь поступово втрачає сенс життя, мислення, душевний спокій, а це найгірше покарання для людини. Отже, коли людина не має спокою, то її сумління турбує правда, яка є переможцем. А значить є надія, що до мешканців королівства колись дійне розуміння, що щасливим не зможе ніхто стати за рахунок вбивства, знищення та руйнування.